Шрекінг

Марина розумниця.

У неї хороша робота, вона займається спортом, читає, подорожує, має друзів, плани на життя і загалом цілком добре з усім справляється.

Одного вечора Марина завантажує Tinder і знайомиться з Олегом.

На перше побачення Олег приходить у гумових капцях. Не тому, що вони біля моря. Просто це його взуття.

У профілі в нього написано: «Не люблю драму». Книжок він не читає, бо «в житті й так багато інформації». Особливих хобі теж немає, а на питання, чим він любить займатися, відповідає щось на кшталт: «Та по-різному».

І десь дуже глибоко всередині Марина заспокоюється. З ним начебто безпечно. Він точно буде її цінувати, бо різниця між ними, як їй здається, досить очевидна.

А це Назар.

У Назара теж усе непогано: він працює на улюбленій роботі, займається спортом, має друзів, їздить у гори і щиро цікавиться чимось, окрім курсу біткоїна.

Але чомусь уже втретє він обирає приблизно одну й ту саму жінку. Цього разу її звати Віра.

Віра хороша. Просто останні кілька років її головне хобі — серіали, а життєвий план приблизно звучить як «подивимося». Коли Назар захоплено розповідає їй про щось важливе для себе, вона каже: «Прикольно» і повертається до серії.

І Назару теж наче спокійно. Віра то точно не подивиться на нього одного дня і не вирішить, що їй потрібен хтось цікавіший.

Правда ж?

Що об’єднує Марину і Назара?

Інтернет уже придумав для цього чудове слово: шрекінг.

Ним називають ситуацію, коли людина свідомо або напівсвідомо обирає партнера, якого сама вважає «нижче своєї ліги» за якимись соціальними критеріями: зовнішністю, доходом, освітою, способом життя, амбіціями чи соціальністю. Логіка приблизно така: якщо партнер явно програє мені за кількома параметрами, він буде більше мною дорожити, менше дивитися навколо і навряд чи вирішить піти до когось кращого.

Назва, звісно, походить від Шрека. І тут одразу хочеться вибачитися перед Шреком, тому що він, на відміну від багатьох людей із дейтингових застосунків, принаймні вмів любити, говорити про почуття і мав власне житло.

Але суть шрекінгу не в тому, що хтось об’єктивно «гірший». У людей немає універсальної турнірної таблиці, де за диплом додають десять балів, за прес сім, а за гумові капці автоматично знімають п’ятнадцять. Важливо інше: як сама людина сприймає свого партнера і чому саме його обирає.

«З ним мені спокійніше»

За шрекінгом часто стоїть цілком зрозуміла тривога.

Якщо я оберу дуже привабливого партнера, його хотітимуть інші. Якщо успішного, у нього буде багато можливостей. Якщо яскравого, харизматичного і соціального, навколо нього завжди будуть люди.

А що, якщо одного дня він подивиться на мене і вирішить, що може знайти когось кращого?

Тоді психіка пропонує просте рішення: обрати того, поруч із ким ця небезпека відчувається меншою.

Звісно, Марина не сидить перед побаченням із таблицею Excel і не рахує: «Олег: зовнішність 5/10, кар’єра 4/10, ризик втечі низький, беремо». На рівні відчуттів усе значно простіше: «З ним мені спокійно».

Іноді це справді означає, що з людиною добре і комфортно. А іноді за цим «спокійно» ховається інша думка: мені не так страшно, що мене відкинуть.

Проблема в тому, що ця страховка не працює

Менш приваблива людина не стає автоматично добрішою. Менш успішна не обов’язково буде вірнішою, а відсутність амбіцій не додає емпатії.

І головне, партнер зовсім не зобов’язаний дивитися на вашу пару так само, як ви.

Марина може думати: «Олег же розуміє, як йому зі мною пощастило». А Олег у цей час робить інший висновок: «Якщо така Марина обрала мене, значить, я, мабуть, реально дуже крутий».

Те саме може відбутися з Назаром і Вірою. Він очікує, що вона особливо цінуватиме ці стосунки, а вона поступово вирішує, що якщо такий чоловік бігає за нею, то, мабуть, її власна цінність значно вища, ніж вона думала.

І тут стається несподіванка. Бо цей умовний Олег може ще і почати знецінювати Марину, що, мовляв, виглядає вона так собі і борщ в неї несмачний. І ваша ставка на безпеку виявляється програшною.

Але найцікавіше тут не Олег і не Віра

Найважливіше питання: чи справді Марина хотіла саме Олега, а Назар саме Віру?

Чи вони обирали не людину, а нижчий рівень ризику?

Бо питання «з ким мені найменше страшно?» і питання «кого я насправді хочу?» можуть привести до дуже різних людей.

Друге питання значно складніше, тому що людина, яка нам справді подобається, може нас не обрати. Може розлюбити, піти, зустріти когось іншого або просто виявитися не готовою до стосунків.

І жодна комбінація зовнішності, освіти, доходу та гумових капців не дає гарантії, що цього не станеться.

Що насправді може ховатися за шрекінгом

Часто це не про занижені вимоги до партнера, а навпаки, про власну невпевненість.

«Мене легко замінити».

«Я недостатньо цікава».

«Такий чоловік мене не вибере».

«Така жінка все одно знайде когось кращого».

«Якщо партнер дуже привабливий, він точно буде зраджувати».

«Якщо в людини багато можливостей, навіщо їй залишатися зі мною?»

І тоді замість того, щоб розбиратися з цими страхами, ми намагаємося організувати особисте життя так, щоб вони ніколи не активувалися.

Наприклад, обираємо людей, поруч із якими відчуваємо явну перевагу.

На якийсь час це справді може заспокоювати. Але близькість узагалі погано піддається страховкам.

То що, тепер треба шукати партнера з MBA, пресом і яхтою?

Звісно, ні (або й так, якщо дуже хочеться).

Можливо, найкраща для вас людина зароблятиме менше, не матиме вищої освіти, ненавидітиме спортзал, дивитиметься серіали або навіть носитиме гумові капці. У цьому немає жодної проблеми.

Питання не в рейтингу партнера, а в мотивації вибору.

Ви з ним, тому що вам цікаво? Тому що вас до нього тягне? Вам подобається, як він думає, сміється, живе, ставиться до вас і до інших людей?

Чи тому, що поруч із ним ви менше боїтеся конкуренції, відмови і можливості бути покинутими?

Якщо друге, то справа вже не дуже в дейтингу.

Тут цікавіше подивитися на власну самооцінку, страх відторгнення і потребу в контролі. Бо дорослі стосунки, мабуть, не про те, щоб знайти людину, яка гарантовано ніколи від вас не піде.

Швидше про здатність сказати собі: я можу обирати того, кого хочу, навіть якщо ця людина має право не обрати мене.

І якщо ви помічаєте, що раз за разом шукаєте не того, хто вам справді подобається, а того, з ким просто не так страшно, це вже цілком хороша тема для терапії.