«Я тебе люблю, але не хочу»: чому зникає сексуальне бажання до партнера

У попередніх двох статтях ми вже говорили про те, що сексуальне бажання в довгих стосунках може змінитися навіть тоді, коли між людьми загалом усе добре. Ми розбирали, як на початку стосунків працюють невідомість і фантазії, а потім говорили про те, навіщо парі залишатися не тільки великим спільним «ми», але й двома окремими людьми, між якими взагалі може виникати інтерес.

Але іноді не потрібно так далеко ходити в теорії пристрасті, думати про нову білизну і створення підходящого контексту, тому що проблема може бути значно ближче й простіше: разом між двома людьми.

І тут я повернувся до своєї улюбленої думки про те, що перед тим як лізти в труси непогано перевірити голову.

Уявимо Дашу і Пашу

Даша і Паша теж колись дуже любили один одного, а можливо, люблять і зараз, але в якийсь момент у їхніх стосунках почало накопичуватися дуже багато всього.

Наприклад, вони чудово жили разом кілька років, а потім у них народилася перша дитина. Поява першої дитини взагалі дуже часто стає серйозною кризою для пари, навіть якщо до цього стосунки були хороші, і не тому, що дитина якось магічним чином «псує шлюб», а тому, що одночасно змінюється майже все: режим, кількість сну, кількість грошей, відповідальність, побут, ролі, час удвох, можливість бути спонтанними.

Можливо, раніше Даша і Паша домовлялися про одне, а потім реальність змінилася. Паша тепер бере на себе більше фінансового навантаження, Даша більшу частину часу проводить із дитиною, і кожному з них поступово починає здаватися, що саме він робить найбільше.

Паша каже: «Я працюю цілий день», Даша відповідає: «А я цілий день із дитиною», і замість двох людей, які намагаються зрозуміти, як їм разом пройти складний період, поступово з’являються двоє учасників конкурсу: хто більше втомився, хто більше зробив для родини, кому важче, кого менше цінують і хто врешті-решт винен у тому, що всім так погано.

І це ще, скажімо так, доволі лайтовий приклад, тому що великою кризою може бути не тільки народження дитини. Це може бути переїзд, еміграція, війна, втрата роботи, проблеми зі здоров’ям, фінансова нестабільність, догляд за батьками або будь-яка інша ситуація, в якій стара система стосунків перестає працювати так, як працювала раніше.

Якщо до кризи між людьми вже були якісь непорозуміння, які вони не дуже вміли обговорювати, то вони можуть сильно загостритися. А якщо серйозних проблем до цього наче й не було, вони можуть з’явитися просто тому, що нова реальність потребує нових домовленостей, а люди все ще намагаються жити за старими.

Важко хотіти людину, на яку ти постійно злишся

Це, з одного боку, звучить дуже очевидно, але чомусь, коли мова заходить про секс, люди часто про це забувають і кажуть: «У нас зникла пристрасть», хоча насправді між ними вже пів року йде невидима війна.

Наприклад, Даша злиться на Пашу, тому що їй здається, що він узагалі не бачить, скільки всього вона робить удома. Паша злиться на Дашу, тому що йому здається, що вона перестала помічати його як чоловіка і бачить тільки людину, яка має щось принести, купити, оплатити або зробити.

Можливо, Даша настільки поринула в материнство, що для неї зараз справді майже не існує простору, де вона не мама. Можливо, Паша не дуже розуміє, скільки уваги потребує маленька дитина, і чекає, що після цілого дня з нею Даша ввечері чарівним чином перетвориться на ту саму жінку, яка колись приходила на побачення з накрученим волоссям і ще мала сили щиро цікавитися, як у нього пройшов день.

А можливо, вони обоє дуже втомлені й обоє при цьому абсолютно переконані, що інший міг би робити більше, і тоді злість поступово накопичується.

Причому це не обов’язково має бути щось велике й драматичне. Іноді це абсолютно побутові речі, які роками здаються «ну дурницями».

Наприклад, ви домовилися, що кожної суботи прибираєте разом, а партнер кожної другої суботи кудись дуже вдало зникає, і в результаті в тебе є прекрасний вибір: або прибрати все самому, або сидіти в срачі й дивитися на нього як на пам’ятник вашим невиконаним домовленостям.

Або ви роками не можете домовитися, скільки грошей давати батькам, чия мама має право приходити без попередження, хто має вставати до дитини вночі, хто планує відпустки або чому одна людина постійно пам’ятає про лікарів, школу, гуртки, рахунки, подарунки родичам, корм собаці й те, що вдома закінчився пральний порошок, а інша щиро вважає, що «ти ж просто скажи, що треба зробити».

Причини можуть бути які завгодно, і їх реально можна перераховувати годинами, але якщо ці речі не вирішуються, вони накопичуються, а разом із ними накопичуються злість, образа, почуття несправедливості й відчуття, що мене не бачать, не цінують або мною користуються.

І тоді іноді справді набагато простіше сказати: «Я сьогодні не хочу сексу», ніж відкрити всю цю коробку й пояснити: «Взагалі-то я на тебе злюся за ці шкарпетки, за суботні прибирання, за той раз, коли ти не підтримав мене перед своєю мамою, і ще за триста сорок дві речі, які я чомусь ніколи нормально не озвучила».

Тому іноді відсутність сексуального бажання до партнера є не загадковою проблемою сексуальності, а дуже зрозумілою реакцією на те, що між людьми давно відбувається.

А тепер уявімо Остапа і Христю

З боку в Остапа і Христі теж начебто все прекрасно. Друзі дивляться на них і бачать гарну родину, Остап ходить на роботу, заробляє хороші гроші, вони кудись їздять, мають дітей і загалом виглядають цілком благополучною парою.

Але якщо трохи пожити з ними поруч, можна помітити цікаву деталь: Христя вирішує майже все.

Вона вирішує, що вони будуть їсти на вечерю, тому що колись кілька разів запитала Остапа, чого він хоче, а він відповів щось у стилі: «Та я не знаю, що приготуєш, те й буду». Остап забуває оплатити рахунки, тому Христя йому нагадує, у супермаркет вона відправляє його тільки зі списком, але він усе одно щось забуває, після чого вона сердиться й пояснює, як наступного разу треба зробити правильно.

Вона вирішує, куди вони поїдуть у відпустку, які купити квитки, який забронювати готель, у яку школу підуть діти, що їм треба придбати й що взяти із собою в поїздку, а заодно може купити Остапу шкарпетки, труси й джинси, тому що «сам він усе одно купить якусь фігню».

Остап при цьому справді може бути дорослим чоловіком, який працює, приймає рішення на роботі, заробляє гроші й прекрасно справляється з багатьма речами поза домом. Але всередині пари поступово виходить так, що якби Христя не нагадала, де лежить його зубна щітка, він, можливо, ще хвилин п’ять ходив би квартирою і питав, куди вона поділася.

Я, звісно, трохи гіперболізую, але сама історія дуже розповсюджена, тому що в якийсь момент пара перестає виглядати як «доросла людина — доросла людина», «партнер — партнер» і більше починає нагадувати «мама — підліток».

І це може працювати в обидва боки. Є не тільки Христя, яка все вирішує за Остапа, а й умовна Маша, яка говорить: «Ой, я не знаю, чоловік сказав, що ми їдемо туди, значить, їдемо», «Ой, він сам вирішує всі фінанси, я туди навіть не лізу», «Ой, він купив мені колечко, я взагалі не знаю, скільки воно коштує, у нас чоловік усім займається».

Тоді динаміка вже може виглядати як «тато — донечка», і тут справа взагалі не в статі, а в тому, які ролі люди поступово займають у парі.

Проблема не в тому, що ми іноді буваємо «мамою» чи «дитиною»

Тут важливо не зробити надто простий висновок, що треба завжди жити з дорослими серйозними обличчями, тому що в нормальних живих стосунках люди постійно змінюють ролі, і це якраз добре.

В одній ситуації я можу бути більш турботливою і взяти більше відповідальності на себе, тому що партнер захворів або в нього зараз важкий період, а в іншій ситуації вже він може бути тим, хто все організував, щось вирішив, мене заспокоїв і сказав: «Все, я цим займаюся, ти відпочинь».

Іноді ми обоє дорослі серйозні люди, які обговорюють іпотеку, дітей і податки, а через годину стрибаємо з розгону в річку, кричимо якусь дурню і поводимося як двоє дітей. Ми можемо бути друзями, можемо бути батьками своїм дітям, можемо змагатися, хто крутіше закручує круасани або закриває помідори на зиму, можемо по черзі бути сильнішими й слабшими, і сама ця пластичність ролей у парі є нормальною.

Проблема починається тоді, коли пара надовго застрягає в одній конструкції, де один постійно великий, відповідальний, контролюючий і все вирішує, а другий постійно маленький, залежний, той, кому треба нагадувати, пояснювати, організовувати й іноді навіть виховувати.

І отут сексуальність справді може почати дуже сильно страждати, тому що для сексуальної близькості важливо, щоб у якийсь момент навпроти мене знову з’явилася доросла людина.

Не моя дитинка, не людина, яку треба виховати, не «мамочка», яка зараз скаже, де лежать мої шкарпетки, а партнер, коханець, доросла окрема людина.

Тому коли хтось каже: «Я люблю його, але взагалі його не хочу», іноді цікаво запитати не тільки про частоту сексу, а й про те, ким ця людина взагалі переживається всередині стосунків, тому що психологічно хотіти умовну «маму» або «тата», навіть якщо ми говоримо про ці ролі метафорично, досить складно.

А може, справа взагалі не у ваших стосунках

І після всього цього я б ще трохи подивилася на самого себе, тому що іноді ми дуже довго розбираємо, чому не хочеться сексу з партнером, а потім раптом виявляється, що людина взагалі нічого особливо не хоче: ні партнера, ні романтики, ні пригод, а хоче вона виспатися, поїсти щось тепле і, можливо, потім ще раз виспатися.

Людина може хворіти, приймати медикаменти, переживати гормональні зміни, мати депресивний стан, тривожний розлад або емоційне вигорання. Вона може кілька років нормально не спати через маленьких дітей, жити в постійному стресі через війну або еміграцію, переживати фінансову нестабільність, працювати по дванадцять годин, доглядати когось хворого або просто дуже довго жити в режимі, коли організм ледве витягує базові задачі.

За таких умов зниження лібідо взагалі не виглядає чимось дивним. Коли організму не вистачає сну, відновлення, відчуття безпеки й базового ресурсу, сексуальне бажання цілком може відійти далеко не на перше місце.

Тому перед тим, як кричати: «Боже, все пропало, в нас немає сексу, нам треба розлучатися», іноді корисно поставити собі дуже просте питання: а що зі мною взагалі відбувається і чи я зараз щось хочу в цьому житті, окрім як виспатися?

Бо між «поспати» і «зайнятися сексом» важливіше поспати, і не тому, що я така цинічна жінка, яка знецінює секс і пристрасть, а тому, що для людини, яка місяцями нормально не відновлюється, сон справді набагато більш нагальна потреба.

Тому якщо зникло сексуальне бажання у стосунках, я б не поспішала одразу робити висновок, що причина обов’язково в партнері або в коханні. Іноді спочатку варто подивитися на власний фізичний та емоційний стан.

Перш ніж «повертати пристрасть», варто зрозуміти, що саме відбувається

Мені здається, це одна з головних речей, яку варто зробити перед тим, як починати судомно купувати нову білизну, планувати романтичні вихідні або ставити в календар секс двічі на тиждень.

Коли люди шукають, як повернути сексуальне бажання до партнера, дуже хочеться одразу знайти якусь дію, яка це виправить, але спочатку було б непогано зрозуміти, що взагалі відбувається.

Чи я не хочу саме цієї людини, тому що між нами накопичилося багато злості й образ?

Чи мені важко бачити в партнері сексуально привабливу дорослу людину, тому що в наших стосунках я давно живу в ролі його мами, тата або вихователя, чи навпаки сама перетворилася на дитину, за яку все вирішують?

Чи проблема взагалі не в партнері, а в тому, що я виснажена настільки, що в мене немає ресурсу ні на секс, ні на романтику, ні на інші бажання в принципі?

Чи є між нами якісь речі, які давно треба було проговорити, але набагато простіше було щоразу сказати: «Не сьогодні»?

Тому що за фразою «у нас зникла пристрасть» можуть ховатися дуже різні історії, і якщо не зрозуміти, яка саме історія ваша, можна роками намагатися вирішити не ту проблему.

А вже в наступній частині я хочу поговорити про інший момент: що зазвичай відбувається, коли пара все це помічає, лякається і починає дуже старанно «повертати пристрасть», чому секс у цей момент може перетворитися на екзамен і якою взагалі може бути близькість після десяти чи двадцяти років разом.