В пошуках дзену

Якщо вам на хвилиночку здалося, що внутрішній спокій можна знайти лише на ретриті, в медитації чи десь високо в горах, маю для вас погану (абог все ж таки хорошу) новину.

Найсерйозніше випробування на емоційну стійкість чекає зовсім не там. Платити грубі гроші і їхати світ за очі не обов'язково, можна просто вийти на звичайний дитячий майданчик.

Instagram рясніє рекламою ретритів. Тури, йога-марафони. Можна ще полежати на цвяхах, поїхати в якесь «місце сили» або вирушити медитувати в гори.

І все це нібито для того, щоб знайти дзен, відчути неймовірний спокій і свободу.

Але...

Усе це все ж таки дрібниці порівняно зі звичайним дитячим майданчиком.

Саме серед пісочниць, формочок і гойдалок ховається той самий омріяний дзен. Щоправда, щедро присипаний тоннами чужих оцінок.

Уявіть звичайний майданчик біля дому або ж якусь дитячу кімнату в торгівельному центрі.

Це зібрання поважних панянок та панів віком так від 2 до 8 років. І майже кожен з цих шановних дітлахів завжди під пильним наглядом мама, тата або бабусі.

Уявили? І тут починається.

— Чому в шапці?

— Чому без шапки?

— А ви щеплення робили?

— Подивись, як вирядилася. Наче на подіум.

— Он та голову дитині не помила.

— У телефоні сидить.

— Курить.

— З пивом.

— Дитину чіпсами годує.

— А та тільки пророщеним насінням. Ну, або броколі.

І так далі.

Одним словом, причин причепитися до ближнього завжди знайдеться цілий вагон.

І маленький візочок на додачу.

Так от, друзі.

Справжній дзен — це коли сидиш на тому самому майданчику.

Лускаєш насіння.

Або їси ті самі пророщені зерна.

Твоя дитина бігає в шапці чи без, у штанях навиворіт чи взагалі незрозуміло в чому.

І тобі глибоко, щиро, по-хорошому байдуже, хто сидить поруч із пивом, хто з броколі, а хто дивиться на тебе так, ніби оцінює кожен сантиметр твого живота чи сумку, куплену на розпродажі.

Оце і є дзен.

Бажаю вам такого міцного, непробивного, жирненького дзену, щоб навіть найзатятіші любителі роздавати «цінні» поради не могли його похитнути.

А якщо вже зовсім серйозно…

В цьому контексті я б переклала слово дзен, як глибоке прийняття себе та цього світу, внутрішню стійкість та здатність витримувати соціальний тиск. Як розуміння своїх та чужих кордонів.

Чужа думка нікуди не зникне.

Люди оцінювали, оцінюють і будуть оцінювати. Завжди знайдеться хтось, хто знає, як вам правильно виховувати дитину, одягатися, їсти, працювати чи жити.

Внутрішній спокій не приходить тоді, коли навколо перестають критикувати.

Ви нарешті вспокоїтесь, коли приймете оте все навколишнє і особливо все те, що в середині вас.

Саме цьому ми поступово вчимося в терапії: помічати чужі голоси, але не дозволяти їм керувати власним життям.

Якщо з цим потрібна допомога, то приходьте на безкоштовну співбесіду, там шось порішаємо.