Чи можна стати залежним від психотерапії?

"Та ну. Почну ходити до психолога і це затягнеться на роки. Він знайде в мені ще десяток проблем, щоб я продовжував приходити. Підсяду на терапію, як у секту. І взагалі, який сенс просто розмовляти, чим воно мені допоможе?"

Так думаєш не лише ти.

Можливо, навіть не говорить цього вголос. Але саме ця думка часто змушує відкладати запис на консультацію місяцями або роками.

Давайте розберемося, наскільки цей страх відповідає реальності.

Хочеться піти. Але страшно.

Уявімо Аню.

Вона сучасна, розумна дівчина, цікавиться особистим розвитком, читає психологів у соціальних мережах.

Час від часу їй трапляються пости про здорові стосунки. Про чесність. Про особисті кордони. Про те, що з мамою, виявляється, теж можна не погоджуватися і якісь там навіть кордони (!) виставлять.

Десь глибоко всередині щось відгукується.

Хочеться спробувати.

Але водночас страшно.

Бо начебто нічого критичного не сталося. Великих трагедій немає. Життя більш-менш іде собі.

Тільки радості чомусь теж небагато.

І тоді з'являється інша думка:

"А може, мені це просто здається? Може, я перебільшую? А раптом психотерапія мені взагалі не потрібна? А якщо почну і вже не зможу без неї?"

Чи справді психотерапія робить людину залежною?

Ні.

Принаймні, якщо ми говоримо про етичну психотерапію з вакцинованими (ой, дипломованими та сертифікованими) психотерапевтами. Бажано ще тими, хто більш менш в контакті з реальністю і має регулярну супервізію і особисту терапію.

Мета терапевта не прив'язати клієнта до себе.

Навпаки.

Хороший терапевт із самого початку працює над тим, щоб одного дня людина більше не потребувала його як постійної опори.

Так, на початку терапії психолог може стати тією підтримкою, якої зараз бракує.

Іноді потрібно, щоб тебе просто витримали.

Психотерапевт може бути поруч.

Психотерапевт допомагає побачити те, чого сам поки не помічаєш.

Психотерапевт підтримає перед новим кроком, на який поки страшно наважитися.

У кожного це буде щось своє.

Але це лише тимчасова опора.

Терапія не вчить спиратися на психолога

Вона вчить поступово спиратися на себе.

Крок за кроком людина починає розвивати те, чого раніше їй могло бракувати:

• помічати свої почуття;
• розуміти власні потреби;
• говорити «ні» без руйнівного почуття провини;
• витримувати конфлікти;
• будувати близькі стосунки;
• приймати рішення;
• переживати складні періоди життя.

У якийсь момент усе це перестає бути тим, що допомагає робити терапевт.

Це стає внутрішньою навичкою самої людини.

Чому терапія не закінчується за кілька зустрічей?

Бо внутрішні зміни, то вам не шмарклі вилікувать.

Можна зрозуміти щось важливе вже після першої консультації.

Можна навіть відчути значне полегшення.

Але між «я зрозумів» і «я тепер живу по-іншому» часто проходить чимало часу.

Нові способи жити потрібно не лише усвідомити.

Їх потрібно прожити.

Спробувати.

Помилитися.

Знову спробувати.

Саме тому терапія іноді займає місяці або навіть роки.

Не тому, що підступний терапевт затягує процес.

А тому, що психіка змінюється поступово.

Один із найважливіших етапів терапії — це сепарація

Про це рідко говорять.

Але ціль терапії і полягає в тому, що одного дня психологічні милиці в особі терапевта стають вже не потрібні.

І терапія завершується.

Не через образу, втому чи розчарування, а тому, що потреба в ній природно зменшується.

Людина вже має достатньо внутрішніх ресурсів.

Вона знає, що може впоратися зі складними ситуаціями.

Так, іноді буде непросто.

Але тепер вона вже не залишається безпорадною перед життям.

Саме це і є здорова сепарація.

Не лише від терапевта.

А й від необхідності постійно шукати когось, хто проживе життя замість неї.

Чи означає це, що після терапії більше ніколи не захочеться повернутися?

І ви залишитесь напризволяще, терапевт на вас образиться і все пропало?

Та звісно, що ні.

Життя змінюється.

Іноді виникають нові кризи, втрати, важливі рішення чи періоди, коли знову хочеться підтримки.

Це не означає, що попередня терапія була марною або що людина стала залежною.

Так само, як ми можемо звернутися до лікаря з новою проблемою, ми можемо знову звернутися до психотерапевта, якщо відчуваємо, що самостійно зараз надто важко.

Замість висновку

Мета психотерапії не зробити так, щоб ви завжди потребували свого терапевта.

Її мета, насамперед, допомогти людині стати здатною підтримувати саму себе.